фейки та маніпуляції

Таке твердження висловив Володимир Путін під час оперативної наради Ради Безпеки РФ 21 липня. Свій короткий екскурс в псевдоісторію російський диктатор завершив обіцянкою "нагадати" полякам про "подарунок Сталіна".

Кандидат історичних наук, доцент КНУ ім. Тараса Шевченка, дослідник української революції, військової історії Польщі, польсько-українського військового співробітництва Андрій Руккас надав коментар стосовно цього:

"Почнемо з того, що дарування – це безоплатна передача майна у власність від однієї сторони іншій. Саме у такому контексті президент РФ висловився про отримання Польщею східних регіонів Німеччини після Другої світової війни (в польській історіографії їх часто називають "Повернутими землями"). Проте ці території ніколи не належали ані Московському князівству, ані царській Росії, ані Радянському Союзові, ані тим більше Російській Федерації. Отже, про дарування тут зовсім не йдеться. Не міг Сталін подарувати те, чого не мав; те, чим не володів.

Долю східних територій Німеччини, їхню післявоєнну передачу Польщі обговорювала "велика трійка" в Тегерані та Ялті, а потім закріпила у Потсдамі. Союзники по антигітлерівській коаліції, ухвалюючи консолідоване рішення, розглядали отримання Польщею земель на заході як свого роду компенсацію за втрату нею довоєнних територій на сході, тобто Західної України і Західної Білорусі, які були анексовані СРСР ще восени 1939 р. Також не варто забувати, що "роблячи" Польщі такий "подарунок", Сталін не забув і про себе, адже Радянський Союз просто забрав собі 1/3 німецької Східної Пруссії з містом Кенігсберг (нинішній Калінінград). Послуговуючись лексикою кремлівського очільника, у цьому випадку Сталін зробив "цап-царап".

Зрозуміло, що своїм недолугими висловами про "сталінський подарунок" Путін намагається розхитати європейську безпеку, підірвати статус-кво на континенті, сформований після Другої світової війни й закріплений рішеннями Гельсинської конференції 1975 р. Тут слід зауважити, що нинішній польсько-німецький кордон (вздовж лінії річок Одра – Ниса Лужицька) був визнаний обома німецькими державами: спершу у 1950 р. це зробила Німецька Демократична Республіка, а у 1970 р. – Федеративна Республіка Німеччина (в рамках "Нової східної політики" канцлера Брандта). Вже після об’єднання Німеччини наприкінці 1991 р. німецький парламент Бундестаг остаточно ратифікував польсько-німцький договір про кордони".