фейки та маніпуляції

Таке твердження поширило російське пропагандистське видання “Russia Today” як реакцію на присвоєння Президентом Володимиром Зеленським почесного звання “імені полковника Євгена Коновальця” 131 окремому розвідувальному батальйону Сухопутних військ ЗСУ. Зокрема в повідомленні стверджується, що Коновалець “відомий своїми особистими зустрічами з Гітлером”. Представниця МЗС Росії Марія Захарова також написала у своєму Telegram-каналі про те, що “Адольф Гітлер двічі давав аудієнцію Коновальцю”. Ці повідомлення поширилися великою кількістю російських медіа, зокрема й “Украина.ру”.

Насправді ж не існує жодних переконливих доказів того, що така зустріч відбулася бодай раз в історії. Дослідник діяльності Євгена Коновальця, завідувач кафедри в Національному університеті “Львівська політехніка” Іван Хома у коментарі для “Post-Past” зазначив: “немає жодного документа, який би доводив факт зустрічі Коновальця з Гітлером”.

Втім, безґрунтовні згадки про таку подію існують. Однією з них є уривок із мемуарів можливого вбивці Євгена Коновальця, агента зовнішньої розвідки СРСР Павла Судоплатова, які той писав через 50 років після згаданих подій: “Коновалець двічі бачився з Гітлером, який запропонував, щоб кілька прибічників Коновальця пройшли курс навчання у нацистській партійній школі в Лейпцигу”. Втім, мемуари Судоплатова містять хронологічні та фактичні помилки, відверто пропагандистські наративи та суперечності. Досі жоден документ не може підтвердити свідчення Судоплатова навіть про те, що саме він був виконавцем вбивства провідника ОУН, не кажучи вже про деталі його спогадів.

Попри поширене переконання, мемуари Судоплатова – це не єдине джерело, де зустрічається інформація про зустріч Коновальця з Гітлером. Зокрема про такі чутки в 1931 року писала польська преса. Посилаючись на неї, подібні матеріали опублікували також деякі французькі та швейцарські газети (“Ле Тан”, “Журналь де Насіон”). Євген Коновалець кілька разів спростовував ці звинувачення, зокрема й на сторінках “Обіжника”, який видавався для вузького кола Проводу українських націоналістів: “Ні я, ні взагалі ніхто з організованих націоналістів досі не стрічався ні то з самим Гітлером, ні з його відпоручниками. Ця вістка – одна тільки з чергових провокацій, фабрикованих польською пресою проти моєї особи. Слідкуючи за польською пресою в останніх тижнях, тверджу, що є це згори уплянована акція з боку поляків, при допомозі якої вони, пускаючи цього роду вістку про мене, хочуть компрометувати весь український рух перед чужинцями”. Переконливих доказів на противагу словам Коновальця наразі не знайдено.

Також у своєму дописі представниця МЗС Росії Марія Захарова назвала Євгена Коновальця “одним із найбільш переконаних гітлерівців, до того ж найлояльнішим”. Втім, переконання провідника ОУН суперечать таким твердженням. В 1933 році на конференції ОУН в Берліні Євген Коновалець стверджував: “Гітлер шукає у Східній Європі не союзників, а життєвого простору для своєї нації.” Дослідник українських визвольних змагань першої половини ХХ століття Святослав Липовецький наводить таку цитату Коновальця: “Наше рядове членство на ЗУЗ [Західноукраїнських землях – ред.] було незвичайно захопилося приходом гітлеризму до влади та покладало на нього великі надії, незважаючи на те, що я особисто кілька разів, знаючи відносини, звертав увагу Краєвої Екзекутиви на те, щоб старалися паралізувати той телячий захват до гітлеризму, який був захопив наше рядове членство на ЗУЗ… Щойно видача Скиби [члена ОУН – ред.] та арешт Ріка [колишнього сотника УГА – ред.] відкрили очі нашого членства на дійсну вартість гітлеризму…” Такі слова мають небагато спільного з уявною “вірністю” Гітлеру.

Російські пропагандисти поширюють таку дезінформацію задля дискредитації України в межах ширшої конспірологічної кампанії про нібито популярні ідеї нацизму в державі.