фейки та маніпуляції

Допис із таким маніпулятивним твердженням опублікував праворадикальний Telegram-канал "Valhöll", заодно побажавши кримським татарам "скоріше віднайти свою історичну батьківщину". Пізніше повідомлення поширили більші канали, зокрема "Гетьманські Пензлі".

Кандидат історичних наук, сходознавець, автор першого повного перекладу Корану українською мовою, дослідник у Фрайбурзькому університеті Михайло Якубович надав коментар стосовно цього:

"Почнімо з того, що цей допис за змістом взагалі нагадує російське ІПСО, бо тема так званих "складних взаємин кримських татар і українців" підбурується ними регулярно. Він одразу ж суперечить українському закондавству, оскільки як Голодомор-геноцид, так і депортація кримських татар визнані злочином. Окрім того, кримські татари визнані корінним народом України, тому заперечення цих фактів є запереченням законодавства.

По-друге, кримські татари як нація сформувалися саме на теренах Криму в той самий період, коли формувалися українці та інші народи Східної Європи. Етногенез кримськотатарського народу складний, так само як і етногенез українців в різних регіонах країни, але історична батьківщина конкретно кримських татар — це однозначно Крим та південь України вцілому.

Те, про що мовиться в дописі, є класичною грою в конфлікти минулого: подібне ми спостерігаємо і в українсько-польських, українсько-угорських, українсько-румунських відносинах тощо. В Східній Європі немає регіону, де б один народ не мав конфліктів з іншим в минулому. Цією проблемою активно займаються історики, існує багато праць на цю тему, зокрема про згаданих у маніпулятивному дописі невільників та їхній статус. Якщо коротко, то фіксується дуже багато прикладів не тільки негативних, а й позитивних сторін тодішнього співжиття.

Але наратив про те, що кримські татари і тюркський чи ісламський світ вцілому ворожі до України активно поширюється Росією ще з XVIII століття. Адже чим менше було тюркської присутності на півдні України, тим більше було присутності російської. Тобто однозначно Росія бачила себе альтернативою на півночі Чорного моря, і поступова детюркізація цього простору — від Степу до гірських регіонів Криму — призводила до посилення російського впливу, наслідки чого ми й спостерігаємо сьогодні. Не варто забувати, що однією з реальних причин депортації кримських татар було побоювання радянської влади щодо їхньої потенційної співпраці з Туреччиною. Цей наратив поширюється і зараз.

В сучасності ж українцями є громадяни України, якого б національного походження вони не були. Тому сьогоднішня дата трагічна для українців як таких, українців в політичному сенсі.

Проблема також полягає в тому, що історію кримськотатарського народу ми вивчаємо головно з російських джерел, а росіяни писали її в негативному тоні. Так само, як вони писали й історію України. Саме тому такі дописи органічно вписуються в систему російської пропаганди, метою якої є вбити клин між двома народами й переконати українців у тому, що кримські татари є для них не те що чужинцями, а взагалі ворогами".

Цей допис є частиною ширшої необґрунтованої дискусії про потенційну ворожість кримських татар до українців, яка активізувалася протягом півріччя.