Вітання з водою
Коротка історія кримських фонтанів
Кримські татари з особливою турботою стежили за чистотою фонтанів — спеціально облаштованих джерел, з яких можна було набрати питну воду. Через проблеми з доступом до прісної води територія півострова була всіяна ними: колодязі та фонтани активно будували в містах, селах, степах, а також у лісах і горах. Навколо цих місць сформувалася виразна культура.
В етикеті кримських татар існували певні правила користування водою, яким навчали дітей з раннього віку. Щоб випити води з джерела, спочатку «віталися» з ним, потім очищали від сухих гілок, листя та іншого сміття, вмивалися, читали суру «Аль-Фатіха» та дуа, і лише після цього пили.
У Криму також існувала посада наглядача за фонтанами — мютевеллі. Ним могла стати лише шанована людина. Наглядач отримував платню з коштів, що виділялися на утримання фонтанів міста чи села.
Щоб знайти джерело, використовували лозу. Увечері на знайдені місця клали чашки догори дном, і місце, де зранку посудина запітніла сильніше, вважалося найкращим для будівництва. У тих місцях, де джерела залягали глибоко під землею, копали колодязі — деколи їхня глибина могла перевищувати 100 метрів. Воду підіймали лебідками або журавлем — довгою жердиною, що використовувалася як важіль (asma quyu).
Фонтан Омюр-Чешме (Ömür-Çesme) в селі Дегірменкой (Degirmenköy), який було побудовано в 1851 році.
Тільки в Бахчисараї було 120 фонтанів, які живились 32 джерелами, близько 100 фонтанів було у Феодосії, безліч — у Старому Криму, Карасубазарі, Сімферополі й інших містах та селах.
Будівництво фонтанів вважалося богоугодною справою. Згідно з ісламом, мусульманин, який побудував громадський фонтан (çeşme), отримує винагороду (навіть після смерті) щоразу, коли з нього п’ють — чи то людина, чи тварина — або коли його використовують для обмивання. Фонтани зводили на кошти ханів та інших заможних громадян.
Написи на них зазвичай містили цитати з Корану, а також дату спорудження й ім’я того, хто їх побудував, щоб кожен, скориставшись водою з джерела, міг помолитися за цю людину. Окрім того, фонтани прикрашали різьбленням із геометричним або рослинним орнаментом.
Водні джерела в Криму за призначенням можна поділити на чотири основні групи: чешме (çeşme) — водні джерела; фонтани абдест (abdest) — призначені для обмивань перед молитвою (Олекса Гайворонський у книзі «Країна Крим» писав, що такі фонтани також носили назву шадирван (şadırvan)); фонтанні двори або затишні павільйони з фонтанами всередині для відпочинку; фонтани сабіль (sabil) — «священні», райські джерела.
Чешме були центром суспільного життя кримських селищ: їх споруджували не лише в глибині півострова, а й на Південному узбережжі, уздовж дороги, на відстані кількох верст один від одного. Жінки обговорювали тут новини, молоді хлопці виглядали собі наречених. В одній з народних кримськотатарських пісень співається: «Men bir qıznen tanış oldım çeşme başında» — «Познайомився я з дівчиною біля фонтану».
Палацові фонтани Бахчисарая подібні до інших фонтанів в Османській імперії, споруджених турецькою знаттю. Проте їхній стриманіший декор і менший масштаб ніби зміщують увагу зі споруди, що увіковічнює свого творця, на саме джерело води як символ життя.
Основними рисами орнаментального декору пристінних фонтанів XV–XIX століть є розташування різьблених розеток із геометричним і квітковим орнаментом над стрілчастою аркою ніші, а також використання різьблених написів і коранічних епітафій, виконаних почерком сулюс — одним із шести традиційних арабських почерків.
Бурма-чешме в Бахчисараї — один з небагатьох фонтанів, які збереглися та досі функціонують. Його було збудовано за хана Селіма 2 Герая (1743-1748 рр.) — його ім'я та дата будівництва вказані на мармуровій табличці. В середині першого десятиліття ХХІ століття фонтан було реставровано. Зі старих фото відомо, що раніше прямо над ним знаходилася мечеть.
Фонтани абдест, з огляду на їхню функцію, споруджували біля мечетей або святих місць. Вони стояли осторонь і мали круглі водоймища, часто восьми- або шестигранної форми. Такі фонтани з’явилися в Криму разом із будівництвом перших мечетей і надалі були їхнім неодмінним атрибутом.
Фонтанні двори або павільйони часто були частиною палаців і будинків заможних верств населення. Мода на них прийшла з Константинополя разом із першими кримськими правителями. Перші згадки про подібні фонтани зустрічаються в Евлії Челебі, який відвідав сад Ашлама при палаці Ашлама-Сараї, що існував наприкінці XV ст. у Салачику. Після ліквідації Кримського ханства палац розібрали на будівельні матеріали, а прекрасний сад просто знищили.
Безліч фонтанів прикрашали дворики й сади Бахчисарайського палацу. До кінця XIX ст. їх споруджували в усіх міських парках Карасубазара, Ак-Мечеті, Гезльова та інших міст. Поширеним було й облаштування фонтанів в інтер’єрі приміщень: у різних альтанках, холах, вітальнях тощо. Усі фонтани виготовляли переважно з мармуру, оздоблюючи різьбленим орнаментом, часто з рослинними мотивами.
До XVIII ст. у кримськотатарському мистецтві з’явилися фонтани сабіль. Це пристінні або окремо розташовані споруди з однією чи кількома арочними нішами або чашами з питною водою, що повільно стікає в раковину-басейн. Такі фонтани встановлювали всередині великих приміщень чи в закритих двориках-квітниках. Призначення будь-якого сабіля було декоративним і водночас «акустичним». Правильним добором форми та кількості чаш, сили й висоти падіння струменів води архітектор «налаштовував» фонтан, домагаючись мелодійного звучання лунких переливань води. Сабілі виконували й важливу практичну функцію: прохолодні струмені, розбиваючись у чашах, насичували повітря дрібними водяними бризками, зволожуючи й трохи охолоджуючи його.
Фонтан у Бахчисарайському палацово-парковому комплексі
Фонтан сліз (Közyaş Çeşmesi) у Бахчисарайському палаці. Збудований іранським майстром Омером у 1764 році
Написи на фонтанах закінчуються словом «сальсабіль» (salsabil), яке має кілька значень. В ісламській есхатології воно означає назву водойми або однієї з чотирьох річок раю. Саме це райське джерело згадується в цитаті з Корану (76-а сура, 18-й аят), висіченій на Фонтані сліз у Ханському палаці в Бахчисараї. В архітектурі Єгипту, Сирії, Палестини та Андалусії XIII–XIV ст. «сальсабіль» — це також система охолодження інтер’єрів за допомогою води. У переносному значенні це слово вживається як синонім до «райський напій», «нектар».
Після анексії Криму Російською імперією в 1783 році величезні масиви земель були роздані російським вельможам, тобто колоністам, які, своєю чергою, не лише не докладали зусиль для збереження півострова хоча б у тому стані, в якому він перебував, а й нищили архітектурні споруди кримської спадщини.
Внаслідок цієї байдужості, пізнішої політики Радянського Союзу та депортації кримських татар у 1944 році величезна кількість фонтанів у Криму була знищена.
