Проти України провели дезінформаційну кампанію. Арабські медіа зробили її успішною.
Цей випадок яскраво демонструє глибші проблеми інфопростору Близького Сходу та Північної Африки.
В неділю ввечері, 22 червня, в соціальній мережі X почали з’являтися перші повідомлення — масово, одне за одним, із подібним чи ідентичним вмістом. В них йшлося про те, що «іранські сили безпеки заарештували трьох співробітників українських спецслужб, які нібито намагалися атакувати завод із виробництва дронів в Ісфахані». Деякі акаунти додавали, що цих осіб незабаром буде страчено.
Шквал таких дописів з’явився на тлі безпрецедентних ударів США по ядерних об’єктах Ірану у Фордо, Натанзі та Ісфахані, прямо під час візиту міністра закордонних справ Ірану до Москви. За даними Reuters, метою поїздки було передати Володимиру Путіну прохання про допомогу від Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї.
Путін, втім, не виявив особливого бажання підстрахувати союзника. Натомість проросійські акаунти в X — імовірно, керовані безпосередньо з Росії, судячи з їхнього контенту й назв на кшталт «Vladimir Putin News» — зосередилися на тому, аби викрутити ситуацію на власну користь.
Попри фактичну бездіяльність Кремля, акаунти описували Росію як активного учасника конфлікту. Якщо вірити їхнім публікаціям, Кремль пригрозив «дуже жорсткою відповіддю» у разі вбивства Верховного лідера Ірану; Путін передавав Дональду Трампу «попередження» не втручатися у події в регіоні, а російські Су-27 — дуже вчасно і жорстко — «принизили американську армію» над Чорним морем. Паралельно інформаційні ресурси знову почали поширювати старі заяви російського диктатора, де він «викривав брехню західних демократій» після загибелі лівійського лідера Муаммара Каддафі. Саме в цьому контексті й з’являється історія про «українських агентів».
Переважна більшість дописів посилалася на одну й ту саму публікацію іранського інформаційного агентства Tasnim, і до більшості з них було прикріплене ідентичне зображення — скриншот з заголовком на фарсі, ілюстративним зображенням і невеликим фрагментом тексту. Жоден із дописів не мав прямого посилання на першоджерело.
Це не дивно, бо статті, на яку масово посилалися акаунти, насправді не існувало. Її ніколи не публікували ні на сайті Tasnim, ні деінде — принаймні до того моменту, поки хвиля повідомлень не заполонила соцмережі. Так, поширюване зображення виявилося фейком, а ця підозріла активність, до якої були причетні десятки акаунтів, мала всі ознаки спланованої дезінформаційної кампанії. Центр протидії дезінформації поділяє цю підозру.
Це не дивно, бо статті, на яку масово посилалися акаунти, насправді не існувало. Її ніколи не публікували ні на сайті Tasnim, ні деінде — принаймні до того моменту, поки хвиля повідомлень не заполонила соцмережі. Так, поширюване зображення виявилося фейком, а підозріла активність, до якої були причетні десятки акаунтів, мала всі ознаки спланованої дезінформаційної кампанії. Центр протидії дезінформації поділяє цю підозру.
Втім, ця дивна історія про «українських агентів» — попри те, що лише за ніч зібрала понад 1,5 мільйона переглядів у X — могла би залишитися черговим непримітним фейком, забутим незабаром після його появи. Мабуть, так і сталося б, якби не арабські медіа.
Низка великих регіональних інформаційних ресурсів підхопила фейк, посилаючись на джерело, якого не існує. Al Youm Al Sabaa, Al Masry Al Youm, Sada El Balad, Erem News, Al Araby Al Jadeed і навіть Al Arabiya — друге найбільше медіа в регіоні — поширили неправдиву історію. У підсумку це стало, мабуть, найуспішнішою дезінформаційною операцією проти України в інфопросторі Близького Сходу донині.
Звісно, такий масштаб поширення яскраво підкреслює вразливість регіонального медіасередовища.
Проблема контексту
За останні роки російська пропаганда досягла суттєвих успіхів на Близькому Сході та в Північній Африці, де підконтрольні Кремлю медіа працюють безперешкодно. За даними Центру стратегічних комунікацій НАТО, з початку повномасштабного вторгнення в Україну російське пропагандистське медіа RT Arabic здобуло 10 мільйонів нових підписників у соцмережах. Цей ресурс увійшов до трійки найпопулярніших телеканалів одразу в шести арабських країнах: Єгипті, Марокко, Саудівській Аравії, Йорданії, ОАЕ та Іраку.
Лише за рік кількість підписників арабськомовних акаунтів російських посольств зросла на 41%. І, врешті-решт, значний вплив кремлівських наративів яскраво простежується в коментарях під дописами в арабськомовному сегменті інтернету.
Однією з причин цього успіху, безумовно, є інтенсивність роботи російських медіа. Як зазначає дослідниця Елен Джанадзе, від моменту свого запуску арабськомовні версії RT та Sputnik публікували в середньому від 87 до 180 дописів на день — приблизно втричі більше, ніж британське BBC. А після початку повномасштабного вторгнення RT Arabic збільшив частоту публікацій на 30–35%, в той час як Sputnik — аж на 80%.
Втім, не менш важлива причина успіху Кремля може ховатися в особливостях арабського медіапростору. Іноді, відкривши статтю на сайті регіонального медіа, вам одразу впадає в око майже повна відсутність контексту. Ви можете натрапити на статтю, присвячену маніпулятивній заяві російського посадовця, і побачити, що публікація загалом не містить нічого, окрім самої заяви. Жодного пояснення політичних обставин, на тлі яких ця заява була зроблена, жодної інформації про того, хто саме зробив цю заяву, і — що найважливіше — жодної спроби перевірити правдивість сказаного чи бодай критично оцінити цитовані слова. В таких умовах стрічка новин часом перетворюється на хаотичний набір тверджень, звинувачень і заперечень — кинутих в аудиторію, яка нерідко має дуже обмежене уявлення про події, згадані в статті.
Мабуть, така поведінка регіональних медіа полягає в прагненні до «безсторонності». І такий підхід, напевно, розглядається місцевими журналістами як спроба створити відкрите інформаційне шосе, на якому найрізноманітніші погляди й повідомлення можуть безперешкодно пересуватися від джерела інформації до аудиторії. Можливо, вони дивляться на це як на простір, в якому «втручання» журналіста зводиться до мінімуму, щоб читачі могли самі вирішити, як вони ставляться до того чи іншого питання. Втім, на практиці такий підхід позбавляє аудиторію критично важливого контексту і перетворює медійний простір на зручний майданчик для роботи пропагандистів. Це, звісно, ж, стосується далеко не всіх регіональних медіа — однак таку поведінку загалом можна вважати поширеною на Близькому Сході та в Північній Африці.
І що як саме брак уваги до контексту знижує поріг якості інформації, необхідний для її публікації та поширення? У такому випадку відсутність журналістської вимогливості може виявитися однією з головних причин, чому RT і Sputnik досі сприймаються багатьма місцевими медіа як авторитетні джерела інформації.
Схоже, Росія чудово розуміє, наскільки сприятливим для неї є інформаційне середовище в регіоні — і цілеспрямовано працює над тим, аби ще глибше в нього інтегруватися. За останні роки RT підписало меморандуми про співпрацю з єгипетським телеканалом Sada El-Balad, бахрейнським медіа Al Watan, еміратським Al Etihad, йорданською інформаційною агенцією Petra, а також із міністерствами інформації двох країн Перської затоки: Бахрейну та Оману.
Так, підхід багатьох арабських медіа — який, швидше за все, полягає в щирому прагненні до неупередженості — навпаки робить інформаційний простір більш «упередженим», вразливим до маніпуляцій. Як наслідок, в ньому часто домінують не факти, а мовці, які кричать найгучніше й мають ефективніші канали комунікації.
Поширення історії про «українських агентів» — лише один зі прикладів цього.
Головний редактор
