фейки та маніпуляції

Таке твердження висловив Володимир Путін на зустрічі з головою Конституційного суду Валерієм Зорькіним. Як доказ останній презентував копію мапи XVII століття, на якій нібито "немає України". Цю новину активно поширили російські пропагандистські видання.

Насправді ж Україна позначена навіть на тій карті, яку розглядав Путін. Мапу створив французький картограф Гійом Сансон, її зображення опубліковано на сайті цифрової бібліотеки Національної бібліотеки Франції та її партнерів Gallica. На ній присутній напис "Ukraine ou pays des cosaques" ("Україна, Країна козаків"). Втім, це лише частина маніпуляції.

Доктор історичних наук, професор, завідувач сектору соціальної історії Інституту історії України НАНУ Віктор Горобець надав коментар стосовно цього:

"Свого часу російський поет писав: "О сколько нам открытий чудных готовит просвещенья свет…".  І якби великого кремлівського історика не відволікали інші дріб’язкові справи (скажімо, планування так званої "СВО") і він мав змогу зосередитися винятково на вивченні історії хоча б в межах шкільного курсу, то, більш ніж впевнений, уважне споглядання різних мап Європи ХVІІ ст.  принесло б безліч інших величних наукових відкриттів – якщо не важливих глобальних, то, принаймні, безцінних в межах однієї конкретної голови. Адже якщо не зациклюватись на відсутності на них України в її теперішніх кордонах, то можна помітити, що на тих мапах немає Румунії, Сербії, Болгарії, Північної Македонії, Греції, Латвії, Естонії, Бельгії, Італії... Та що там Італії – немає навіть Німеччини! Як, власне, й Австрії. Є на певних мапах, правда, якась Священна Римська імперія, а на інших – Габсбурзька імперія. Але, за логікою кремлівського історика, там проживали, відповідно, один час священноримці, інший –  габсбуржці, але аж ніяк не предки теперішніх австрійців.

А що ж на тих мапах було представлено з теперішнього політонімічного арсеналу? Можливо, одна суцільна Росія? Але от халепа: на мапі часів Людовіка ХІV, яка мала б підтверджувати нав’язливу, маніакальну ідею про нібито неіснування України аж до часів Лєніна,  немає й Росії. Є лише Московське царство, яке іноді позначають навіть як "землю невідому".

І межі цього царства, що показово, суттєво відрізняються від меж сьогоднішньої Росії. Тож є проблемка: відновлення заснованої на історичних мапах "справедливості" мало б розпочатись із відмови Кремля від усіх тих далеких сходів, калінінградів, забайкайллів й інших історичних недоречностей, що випадають з канонічної мапи Людовіка ХІV, та повернення до локалізації Росії на "ісконно русскіх зємлях".

А якщо серйозно, то лише повний неук або відвертий цинік може шукати обриси бажаного майбутнього чи пояснення сьогодення такими недолугими історичними спекуляціями. Адже упродовж віків і тисячоліть писемної історії людства кордони держав й ареали розселення народів змінювались безперервно. Змінювалися назви держав, країв, місцин, міст, сіл, рік, озер... Тож коли ми бачимо на історичній мапі назву "Terra Cossacorum", розуміємо, що під цією назвою європейський картограф ХVІІ ст. мав на увазі саме ті землі, на якій не лише козаки мешкали, а й де вони були провідною верствою, місцевою соціальною елітою (а для домодерних часів саме соціальна, а не етнічна диференціація була найважливішою). Іншу частину теперішньої Української держави помітимо у складі таких адміністративних одиниць Речі Посполитої як: Київське, Чернігівське, Волинське, Подільське, Брацлавське, Руське, Бельзьке, Підляське воєводства. Це теж Україна, але там уже провідні позиції посідала шляхта, яка, будучи органічною частиною річпосполитської еліти, принаймні у першій половині ХVІІ ст.  не лише добре пам’ятала, але й пишалась своїм руським етнічнім корінням (не плутати "руське" з "московським").

А якщо кремлівським мудрецям так смакує все імпортне, французьке, то нехай поглянуть на мапи ще одного авторитетного французького майстра – інженера й картографа Гійома Левассера де Боплана. Як військовий інженер й артилерист він був запрошений на королівську службу до Речі Посполитої ще наприкінці 1620-х Зигмундом ІІІ і пробув там аж до смерті його сина й наступника Владислава ІV 1648 року. При чому Боплан не сидів лише у Варшаві чи в центральних воєводствах Речі Посполитої, а й тривалий час перебував власне в самій Україні, де за дорученням великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського проєктував і зводив фортечні укріплення. А ще проводив необхідні заміри для картографування краю. Тобто, на відміну від його колег, котрі жодного разу так  і не бували в Центрально-Східній Європі та Україні зокрема, а картографували їх сидячи в паризьких майстернях, Боплан досконало знав предмет свого зацікавлення.

Україні француз присвятив загалом 23 свої роботи. І якщо назву "Росія" на них уже звично не відшукати (є лише "Московія" та "Велике князівство Московське"), то політонім "Україна" присутній і всередині мап, і на їх картушах. Крім  основної праці – Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus (Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями), Боплан підготував також: Tabula Geographica Ukrainska (Українська географічна карта), Carte d'Ukranie Contenant plusiers Prouinces comprises entre les Confins de Moscouie et les Limites de Transiluanie (Мапа України з кількома провінціями між кордонами Московії та кордонами Трансільванії) та інші.

Повернувшись на батьківщину, Боплан публікував свої мапи у Руані, Амстердамі, Гданську, тож вони широко розійшлись тогочасною Європою й у значній кількості осіли в європейських бібліотеках та архівах. А ще французький картограф підготував і опублікував працю з надзвичайно красномовною для Кремля назвою: Description d'Ukranie, qvi sont plvsievrs Prouinces du Royaume de Pologne, Contenvs depvis les confins de la Moscouie, iusques aux limites de la Transilvanie. Ensemble levrs moevrs, facons de vuins, & de faire la Guerre (Опис України, кількох провінцій королівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до кордонів Трансільванії разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн). Опублікований вперше 1651 року "Опис…" неодноразово (не менше 50 разів) перевидавався, в тому числі й у перекладах на латинську, голландську, іспанську, німецьку, польську, російську, українську мови.

Зрозуміло, що ознайомитись як з наповненням карт, так і зі змістом "Опису…" кремлівським історикам за бажання технічно було б нескладно. Інша справа, що це повністю зруйнує те святе невігластво, точніше – диявольський символ віри, на якому і вибудовано всю агресивну й імперську за своєю суттю зовнішню політику Кремля".

Володимир Путін заперечив суб'єктність державного проєкту Хмельницького, заявивши, що українські землі "просто  були частиною Речі Посполитої, які попросили приєднатися до Московського царства". Українську Народну Республіку, Українську Державу та інші спроби місцевого державотворення він назвав "квазідержавними утвореннями", безаргументативно визнаючи лише право УРСР називатися українською державою. Це продовження маніпулятивного наративу про те, що Україну нібито "створив Ленін". Таке твердження не має нічого спільного з дійсністю.