фейки та маніпуляції

Видання Zaxid.Net поширило новину про те, що у Національному заповіднику "Софія Київська" виставили до огляду середньовічний меч Х століття, під клікбейтним заголовком "У Софію Київську передали меч князя Святослава X ст." Втім, твердження про приналежність зброї саме князеві Святославу є вкрай сумнівним.

Кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, військовослужбовець Збройних Сил України, дослідник військової історії Артем Папакін надав коментар стосовно цього:

"Меч, виявлений у 2011 р. у Дніпрі біля о. Хортиця, не має прямого відношення до князя Святослава Ігоровича. Він має довжу 96 cм, оснащений руків’ям типу V за типологією Яна Петерсена. Мечі з такими руків’ями відомі з Норвегії, Швеції, Данії, Ісландії, Ірландії, Фінляндії, Пруссії та Східної Європи. Меч має клеймо «+VLFBERH+T», яке відоме також із більш ніж ста мечів зі Скандинавії, Британських островів, Франції, Польщі, Росії та України. Використання таких мечів датується серединою-другою половиною Х століття. Знахідка меча була випадковою, позбавленою контексту, а тому не може бути чітко датованою чи прив’язаною до історичної події. 

Раніше, у 1928 році, під час будівництва Дніпровської гідроелектростанції на глибині 5–6 м від сучасного дна Дніпра було виявлено п’ять мечів Х століття. Троє з них теж мають клейма "+VLFBERH+T". Вони так само є випадковою знахідкою і не мають прив’язки до історичних подій. 

Князь Святослав Ігорович, за "Повістю временних літ", загинув після повернення з Балкан "в порогах", коли на нього напав печенізький князь Куря. За даними візантійського автора Лева Диякона, печеніги влаштували засідку руському князю і вбили Святослава разом з майже усім його військом. Середньовічні джерела не повідомляють місця загибелі Святослава, і єдина вказівка на це міститься у "Повісті временних літ" – вищезгадане "в порогах". 

Автор твору середини Х століття "Про управління імперією" імператор Костянтин Багрянородний дуже детально описав дніпровські пороги та спосіб їх проходження руськими купцями в часи князя Ігоря, батька Святослава. Перші три пороги (Ессупі, Улворсі й Ґеландрі) вони проходили пішки скелястим дном, тягнучи човни за собою біля берегу. Біля четвертого порогу (Айфор) купці причалювали до берега і переносили свої човни на плечах чи волоком, ідучи пішки шість миль. Наступні три пороги (Варуфорос, Леанді і Струкун) руські купці проходили легше. Після цього руські човни проходили повз переправу Крарія і зупинялися на о. Св. Григорія – давня назва о. Хортиця. За даними імператора Костянтина, проходження порогів, де слід було виходити на берег, було особливо небезпечним з огляду на ризик нападу печенігів. Отже, ці дані узгоджуються з місцем загибелі Святослава "в порогах" – єдиним, яке нам відоме з "Повісті временних літ". Печеніги могли влаштувати засідку і напасти на військо Святослава біля одного з порогів Дніпра, де руським воїнам слід було виходити на берег. 

Надзвичайно важливими для розуміння можливого контексту знахідки меча 2011 року є наступні дані твору Костянтина Багрянородного "Про управління імперією": на о. Св. Григорія (Хортиця) руські купці здійснювали жертвоприношення. Археологічними дослідженнями встановлено численні факти жертвоприношень зброї германськими народами римського часу, епохи переселення народів та доби вікінгів. Мечі в річках та озерах знаходять у багатьох місцях Європи доби вікінгів, особливо масові жертвоприношення мечів і іншої зброї відкрито на о. Ґотланд. Жертвоприношення, про які пише Константин Багрянородний, повинні були охороняти подорожніх перед наступними небезпеками. Адже хоч шлях через пороги і був складним, після їх проходження руських купців чекали не менші випробування – вихід у відкрите море.  Саме тому небезпечний маршрут диктував жертвувати такі цінні речі, як мечі. 

Таким чином, місце знахідки меча, виявленого в 2011 р. біля о. Хортиця, не співпадає з місцем загибелі князя Святослава, а артефакт не може бути прив’язаним до обставин смерті Святослава Ігоровича і його війська від рук печенігів. Меч, виявлений у 2011 році біля о. Хортиця, подібно до мечів, виявлених у 1928 р. під час будівництва ДніпроГЕС, є, скоріше за все, охоронними жертвоприношеннями руських купців, що здійснювалися перед плаванням Дніпром у Чорне море до Константинополя у середині – другій половині Х століття".