В ході численних онлайн-дискусій користувачі соціальних мереж нерідко поширюють хибні твердження про історію Криму. Зокрема, згадується про нібито знищення кримськими татарами християнства в Криму - півострові, на якому, мовляв, прийняв хрещення Вололимир Великий.

Кандидат історичних наук, керівник програми історичної і культурної політики Українського інституту майбутнього Сергій Громенко пояснив, чому ці твердження не відповідають дійсності:

"Протягом Середньовіччя християнізована територія Криму включала в себе лише узбережжя, гори і вузьку смугу передгір’я. Кримські степи весь цей час були населені кочівниками: спершу язичниками, з ХІІІ століття – мусульманами.

Внаслідок османського вторгнення 1475 року іслам став панівною релігією півострова – і Кримського ханату, і безпосередньо підпорядкованих імперії гір та узбережжя. Католицькі єпархії стали номінальними, на території ханства працювали місії домініканців та єзуїтів. Православні єпархії упродовж 200 років злилися в Готфійську митрополію.

Всупереч поширеним уявленням, хоча християни в ранньомодерних мусульманських країнах були дещо обмежені в загальних правах (наприклад, платили додаткові податки, які протягом всієї історії ханства ніколи не збільшувалися), вони могли вільно сповідувати свою віру. З ханської скарбниці виділялися кошти на потреби християнських та іудейських громад, зокрема й на будівництво церков. Духовні особи (єпископи й метрополити) звільнялися від усіх податків.

Помітне місце в Криму займала Вірменська апостольська церква із кафедрою в монастирі ХІV століття Сурб-Хач неподалік Старого Криму – більшість населення османської Кефе якраз становили вірмени.

"Виведення" (фактично – депортацію) кримських християн організував Олександр Суворов 1778 року за наказом Катерини ІІ. Тоді з півострова було виселено 18,3 тисяч греків та 12,3 тисяч вірмен. Після анексії Криму 1783 року Готфійська митрополія була відторгнута від Константинопольського патріархату на користь Московського.

Хрещення Володимира Великого

Обставини хрещення Володимира Великого були предметом суперечок ще майже 1000 років тому – під час укладання Повісті минулих літ. На сьогодні версія про його хрещення в Херсоні (Корсуні) 988 року є більш відомою через включення в шкільні підручники, але від того – аж ніяк не більш вірогідною. Куди ймовірніше, що в Крим він прибув уже охрещеним раніше в Києві. 

Християнство в Криму

Початки християнства в Криму, найімовірніше, пов’язані з використанням Херсонеса в якості місця заслання. Принаймні, відносно вірогідним є передання про мученицький скін тут Папи римського Климента І на переламі І та ІІ століть.

Пізніша традиція вказує на наявність в Херсонесі єпископів уже наприкінці ІІІ століття, хоча достовірно можна говорити лише про існування християнських поховань цього часу. На Боспорі найдавніший надгробок датований 304 роком. 

В будь-якому разі документально засвідчено існування Боспорської єпархії не пізніше 325 року та Херсонської – 381 року. Можливо, у тому ж столітті виникла і Фульска єпархія (неподалік сучасного Коктебелю). В VII столітті кафедри Херсона і Боспору (а може і Фул) очолювали архієпископи, виникла Готська єпархія. В наступному столітті – Сугдейська (Судацька) єпархія. В цей же період зводиться церква Іоанна Предтечі в Керчі – найдавніший зі збережених в цілості храмів. 

Унікальними пам’ятками культури є печерні храми і монастирі Криму, більшість з яких, всупереч поширеній думці, була висічена з Х століття – уже після періоду іконоборства

Після Схизми 1054 року кримське християнство місцевих греків, готів та аланів можна називати православним. У ХІІІ столітті православні архієпископії Херсона, Готії та Сугдеї-Фул перетворилися на митрополії. У тому ж столітті генуезькі володіння в Криму були об’єднані у Воспорську митрополію, католицькі єпархії існували у самому Воспоро (Керчі), Херсоні, Солдаї (Судаку) і Каффі (Феодосії)".