фейки та маніпуляції

У межах недоброчесної реклами історичний Telegram-канал "Код Нації" поширював антинаукове твердження про те, що "становлення України як самостійної держави почалось ще за 1000 років до заснування Московського царства". На момент публікації нашого матеріалу повідомлення було видалено, але питання "віку" держав та націй є чи не найпоширенішою темою в контексті історичних маніпуляцій.

Кандидат історичних наук, доцент кафедри археології та музеєзнавства КНУ імені Тараса Шевченка, голова Правління Всеукраїнського громадської організації "Спілка археологів України" , дослідник раннього Середньовіччя та історії слов'ян Євген Синиця надав коментар стосовно цього:

"Витоки державності зазвичай є традиційним предметом політичних спекуляцій на історичному полі. Для держав Східної Європи, титульними націями яких є слов’янські народи, доволі надумана "гонка прадавності державотворення" впирається в  простий і загальновідомий факт: всі ці держави вбачають витоки власної державної традиції у ранньосередньовічній державі Русь, владні інституції якої були створені представниками київського князівського дому, найчастіше званого Рюриковичами.

Щодо конкретно 1000 років, на які українська  державність нібито випереджає московську, то тут, найвірогідніше, йдеться про відсилку до літописної легенди про заснування Києва. На підставі цієї легенди (та з огляду на досить довільну інтерпретацію археологічних знахідок з території Старокиївської гори) наприкінці 1970-х рр.  було проголошено, що Києву 1500 років, тобто його заснування припадає на кінець V ст. н.е.  Ця дата віддалена саме на питомі 1000 років від кінця ХV ст., коли великі князі московські починають відносно регулярно позначати себе титулом "цар".

Щоправда, апеляція до 1500-річчя Києва має чимало "підводних каменів" не лише з огляду на академічну науку, а й на політику історичної пам’яті. Річ у тім, що рішення про відзначення у 1982 році 1500-річного ювілею міста затверджувалося найвищим партійним керівництвом УРСР та  СРСР, а до "наукового обґрунтування" цієї дати чимало доклався академік Борис Рибаков, тогочасний директор Інституту археології АН СРСР. Останній ще від середини ХХ ст. розробляв гіпотезу про більш раннє за традиційні літописні дати постання Русі.

В основі гіпотези Б. Рибакова було переконання, що старожитності V – VІІ ст. з регіону Середнього Подніпров’я є "древностями русов", а отже витоки києво-руської державності сягають цього періоду. Немаловажливим аспектом цих побудов був т.зв.  "антинорманізм", адже настільки рання дата початку державотворення дозволяла вбачати в ньому результат самостійного розвитку місцевих слов’янських племен без участі зайд-варягів. Тож 1500-літній Київ як одвічна князівська столиця у цю концепцію московського дослідника цілком вкладався. При цьому його аж ніяк не турбувало, що йдеться про українські землі та столицю України (нехай і України тогочасної, радянської). Московське царство позиціонувалося як одне з продовжень державницької традиції Київської Русі, і в цій оптиці чим давніше зазначена традиція, тим, як не парадоксально, глибшими є коріння "государства российского".

Отже, за таких умов "гонка прадавності державотворення" набуває геть абсурдного вигляду: намагання українців зробити власну державну традицію якомога давнішою має побічним наслідком "постаршення" і державної традиції росіян, що цілком наочно продемонстрував казус із 1500-річчям Києва.

Принагідно зауважимо, що археологічні дані дозволяють доволі впевнено стверджувати: початки формування Києва як урбаністичного осередку припадають на останні десятиліття ІХ ст., а справжнього столичного блиску місто набуває аж століття по тому, в період князювання Володимира Святославовича  та Ярослава Володимировича. Саме від часів цих можновладців і відраховують тисячолітню історію української державності, теза про яку останніми роками закріпилася в офіційній риториці й раз у раз повторюється у промовах перших осіб сучасної України".